?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Вже третій рік в кінці літа я відвідую з'їзд Світового конгресу українських молодіжних організацій. І також традиційно після цього виходить якийсь мій матеріал про його події. У 2013-му я писав про Тернопіль, торік про Івано-Франківськ. Але про цей рік матеріалу ще не було. Я чекав що щось стане ясно. І тепер, мабуть, ситуація прояснилася. Ситуація сумна. Власне, про неї і буде моя розповідь.
Цього року форум проходив в Одесі. А ось табір ... Довгий час про місце його проведення не було відомо нічого. нарешті неофіційно вдалося дізнатися, що буде він в Кароліно-Бугазі. Але вже сидячи в поїзді я зайшов на пошту і дізнався, що повезуть нас, виявляється, в Сергіївку.
Проблеми почалися відразу. В Одесі мене мав зустріти організатор. Але не зустрів, незважаючи на обіцянку. І це б півбіди. Поселили нас в Сергіївці до дитячого табору "Сонячний берег", де нічого не помінялося ще з піонерських часів. І жили ми на різних поверхах. І в кожного на поверсі було по загону "піонерів". Активна, малоспящя  молодь на відпочинку, та діти ... Вкрай дивне поєднання.
Море. Воно було від нас в 2-3 кілометрах. Дійти до нього можна було тільки через довгий міст через лиман, з периллам настільки проржавілими, що здавалося що вони висять у повітрі.До моря можна було дістатися й на поромі, причому для нас, як жителів табору, це було безкоштовно. Тільки нам про це забули сказати і дізналися ми цю новину в передостанній день.

Перші три дні ми чесно чекали коли почнеться щось з програми, яку всім розіслали перед форумом. У програмі були тренінги, спортивні змагання, загалом, кожен день повинен був бути в край насиченим. Але замість цього у нас не було нічого. Тобто нам не говорили що "Хлопці, вільний день, гуляйте", або "Після обіду будемо грати в пляжний волейбол. Бажаєте - приєднуйтесь". Нам не говорили нічого. Президент СКУМО Мирослав Гочак на всі питання тільки загадково посміхався.
Не було звичної уваги журналістів (зазвичай їм цікава українська молодь з різних країн). Приїхали дівчинки з "Радіо Свобода". Потім ми з подивом прочитали що нас зібралося "80 осіб". Хоча насправді було не більше 50-ти. Приблизно на третій день я усвідомив що деяких учасників табору не знаю навіть в обличчя, в той час як під час табору в Чорному Лісі в 2013-му році за цей же час я встиг практично з усіма познайомитися і поговорити. Бачилися ми тільки в їдальні і, іноді, ввечері.
На третій день ми самі організувалися і з'їздили в Білгород-Дністровський. Хтось додумався і зробив це вже на другий день. Правда, так як між собою ми не спілкувалися, дізналися ми про це вже після їх повернення.
Одна з головних проблем взагалі цих форумів - фактична відсутність спілкування між діаспорою та молоддю України, не була вирішена ніяк. Більше того, коли я, перед відправленням нашого автобуса з Одеси в Сергіївку, підвів до президента Гочака організатора щотижневого вуличного фестивалю "Музична вулиця" Наталю Михайленко і запропонував: давайте з'їздимо на фестиваль, заспіваємо пісні, поспілкуємося з молоддю, місцевими патріотами. Відповіддю мені було: "їхати 100 кілометрів, автобуса ж у нас немає". Їхати потрібно було правда 70 кілометрів. І, в результаті, на четвертий день я з ще одним представником Росії і другом з Чехії поїхали в Одесу "дикунами".
Як ми поверталися назад з таксистом-сепаратистом це окрема історія. Але поспівали ми добре. Душевно.

Якраз в цей день у таборі почалася якась програма: лекція на пляжі, яку ми пропустили. На наступний день, в день українського прапора, у нас був невеликий флешмоб. Про суть та зміст якого я не знав до останнього. У день Незалежності я не пам'ятаю взагалі якихось заходів. Зате пограв з екс-гравцем дитячої збірної Литви у стрітбол. Програв.
Там же в таборі пан Гочак (ну, ви пам'ятаєте, той який "Президент") зібрав з нас по 30 євро.
До речі, якраз в день прапора у мене вийшов перший конфлікт з "президентом". Перед флешмобом ми пішли, як ми думали, його обговорювати і до нього готуватися. Правда з'ясувалося, що було вирішено організувати якийсь тім-тренінг. Спочатку ми всі розповідали про себе, потім "призидент" розповів нам про молодіжні організації українців діаспори. До речі, тоді ж він сказав що СКУМО зареєстрована в Швейцарії. Запам'ятайте, це буде важливо. А потім він запропонував усім розділитися на перший - п'ятий і групами подумати над питаннями покращення роботи СКУМО.
Тут потрібно пояснити, що на форум я приїхав не тільки і не стільки попити вина, або погуляти по одеським клубам (в останніх взагалі не був). У мене були пропозиції щодо реформування організації, зокрема, взаємодії між СКУМО і міністерством молоді та спорту з підтримки українських спортсменів, які виступають за кордоном, в рамках підписаного в 2014 році в Івано-Франківську меморандуму про співпрацю. Цю тему я намагався підняти протягом усього року. Писав в групах СКУМО в "Фейсбуці", особисто пану Гочаку... Але відповіді жодного разу не отримав.Тому я запропонував приєднатися до мене тим кого цікавить спорт, щоб розробити конкретні пропозиції в колі зацікавлених. Але пан Гочак в цьому відмовив. Правда мені пощастило - в мою групу потрапив баскетболіст з Литви і вболівальник "Гронінгена" з Голландії.
Виступав від своєї групи з доповіддю я першим і почав з першого пункту - пропозиції ввести норму, згідно з якою хоча б один з керівників СКУМО (президент або його заступники) зобов'язані бути у віці від 18 до 23 років (зараз президенту 35, його заступникам 37, 28 і 32). Я пам'ятаю свій хід думок в 18, і він відрізняється від того як я думаю в 25. А молодіжної організації важливо не втрачати зв'язок з молоддю.
Мабуть нагадуванням про вік я глибоко зачепив найпотаємніші почуття пана "Президента". Він не давав мені закінчити виступ, перебивав, говорив що я нібито виступаю не по темі (хоча я строго дотримувався заданих їм самим питань), демонстративно дивився на годинник. У підсумку, мені ледве дали закінчити виступ. Всіх інших виступаючих пан "Президент" не переривав.

Але найцікавіше почалося в Одесі. Опустимо світський раут з легкими закусками, на який нас привели замість вечері. Коли нас привезли в готель сказали що завтра збираємося в холі в 7-30 ранку. Ми (у тому числі і водій автобуса) чекали в 7-30. Але лідери вийшли о 8-30. На мої претензії було сказано що я, мабуть, "перепив напередодні і не почув зміну часу". Ага. Я і більшість інших.
Першим питанням у перший день зборів СКУМО стояв звіт президента СКУМО. Причому як напередодні підкреслив сам "президент" Гочак, коли я його запитав чи буде він завтра звітувати: "Звіт не президента, а СКУМО". Тобто культ особистості.
Після звіту на тему того скільки разів і в які дні пан Гочак тиснув руки різних міністрів (всю цю піар-акцію ми могли бачити в "Фейсбуці"), настав час запитань. І тільки я почав їх задавати, як час тут же закінчився. Так як далі в плані стояло підписання меморандуму про співпрацю між СКУМО і міністерством інформаційної політики. На всі мої запитання "президент" пообіцяв відповісти "завтра". А звіт був проголосований за дивним принципом, що не застосовують навіть у Росії: "Против? Утрималися? Одноголосно".
У післяобідньої сесії мені було цікаво запитати у секретаря СКУ пана Романіва (з Австралії) чи буде СКУ захищати українців Росії? Тому що коли організація висловлювала свою "байдужість та стурбованість" включенням в російський "патріотичний стоп-лист", вона забула про тих кому він дійсно загрожує - російських українцях, що взаємодіяли або що взаємодіють з СКУ. Тим не менш, виразної відповіді від досвідченого політика не послідувало.
По закінченню найнуднішого в історії офіційного відкриття СКУМО було оголошено що сьогодні "вільний вечір". Після цього в соцмережах можна було подивитися як верхівка СКУМО гуляла в якомусь ресторані з паном Богданом Гаврилишиним. Почався поділ на класи.

У другий день я просидів дві сесії, які мені були не цікаві, з однією метою - дочекатися коли в президії з'явиться пан Гочак і все ж поставити йому запитання. Але його не було
У вечірній сесії пан Гочак все ж з'явився в президії. Правда заявив що у нього всього півгодини, після чого виступав ... 25 хвилин. Однак я все ж нагадав йому про обіцянку і спробував поставити питання. Але вже після перших питань мені було сказано що я ніхто і звати мене ніяк, тому пан "президент" плював на мене (розшифрування не дослівне, але фактичне). Також мені було заявлено що я ніхто бо не зміг зареєструвати в Росії молодіжну організацію і зібрати 200 прихильників. Те що наш Український молодіжний форум Росії і не планувалося реєструвати, оскільки форум задуманий як горизонтальне співтовариство, пана "президента" не цікавило. Зате моє запрошення приїхати до нас і розповісти як зареєструвати організацію, а також визначитися чи йде з Росією війна (а про це нам говорили часто і багато хто), і, якщо йде, які можуть бути організації в країні-агрессоре? Пан Гочак зволів не відповідати і пішов.
Це хамство було останньою краплею, після якої прорвало всіх. Вже у відсутності "президента" учасники вихоплювали один у одного мікрофон, задавали багато важливих питань. У результаті було вирішено що на ранок замість ранкової сесії ми влаштуємо обговорення шляху СКУМО. Заступники обіцяли проінформувати свого керівника. Який зустрів нас ... в низу в їдальні.
Увечері був прийом у пана Саакашвілі, на який нас теж хотіли не запросити, обмеживши число представників СКУМО керівництвом і місцевою дивною людиною - Головою Асамблеї народів України Ровшаном Тагієвим (який, мабуть, був одним із спонсорів форуму). Власне вони - Гочак, Лекарцев, Олексій Захарченко та Тагієв і були "балакучими головами" СКУМО, які роздавали інтерв'ю. Простих учасників цього разу зі спілкування з нечисленними ЗМІ виключили.
На ранок пан Гочак намагався зробити вигляд, що він нічого не знає про події попереднього дня. Але все-таки питання стали ставити. Через що пан Гочак зірвався і скотився до образ Марека Сіеранта з Польщи, якого ще нещодавно називав своїм другом. Гочак не зміг назвати навіть делегатів з'їзду.
Це питання було ключовим. Тому що, на відміну від попередніх років, цього разу перед першою сесією делегатів не назвали. Всі учасники форуму ділилися на гостей та делегатів з правом голосу. Делегати мали представляти організації - члени СКУМО. І тут питання цікаве. Тому що обидва попередні роки я їхав на форум у впевненості що я - делегат.
Але в 2013 з'ясувалося що наш незареєстрований (зауважте, це було відомо) Український молодіжний форум Росії (УМФР) має право тільки на 1 делегата (ми планували двох). Після цього була проведена робота по входженню УМФР в СКУМО, спільно з саратовським молодіжним клубом "Ватра". Але, тим не менше, виявилося що право голосу на СКУМО-14 мав тільки делегат від "Ватри". У цьому ж році, вже в рамках форуму, ми дізналися що "Ватра" позбавлена реєстрації.
У процесі обговорення, і не від пана "президента", ми дізнаємося що СКУМО - Не зареєстрована! (Пам'ятаєте, пане Гочак говорив що вона має реєстрацію у Швейцарії?) А форум ледь не зірвався через зміни у керівництві Одеської області. Тому програми не було. Але дізнаємося ми про це не в перший день, коли можна було все виправити та, врешті-решт, придумати свою програму, а в останній. Коли форум уже провалений.
Було вирішено що після обіду ми продовжимо засідання. Але потім керівництво знову зникло, в результаті чого президію буквально захопили волонтери (їх сесія зривалася). У результаті з'ясувалося що "керівництво" писало "резолюцію". Це була абсурдістьска ситуація: в зал, захоплений волонтерами, входить Дмитро Лекарцев, і перекрикуючи волонтерів, зачитує проект резолюції. Після чого учасники помічають що це лише проект резолюції і його потрібно обговорювати. Але тут все керівництво, на чолі з Гочаком, разорачівается і йде. Все. Їх немає. Ми не знаємо що робити, форум не закритий. Як добиратися до готелю? Чи буде автобус? У їдальні сиділа за столом помічниця особистого піар-агента пана Гочака. Вона призначає відповідальним за автобус свого сусіда по столу - учасника з Голландії, який поруч опинився волею випадку. У автобусі нас 6. Де решта - не ясно. Вже після того як ми поїхали нам дзвонять ті хто автобус не знайшов.

Вже після форуму Гочак називає делегатів, з числа яких зникають Росія та Польща.  Питання про те чи був кворум - залишається відкритим. "Резолюцію" нібито стверджують в інтернеті і в неї не входить жодна з пропозицій, висловлених в ході обговорення.
Тут потрібно зробити чергове пояснення - до 2013 року КУМО входило в СКУ в якості "молодіжного крила", але після з'їзду в Тернополі КУМО перетворилося на СКУМО і повинно було стати окремою організацією. Але з'ясувалося, що всі 2 роки пан Гочак нам брехав. Організація не була зареєстрована.
Фактично, людина під гучним титулом "Президент Світового Конгресу українських молодіжних організацій", насправді, всього лише глава неформального об'єднання з 2-3 особами. Тобто, по суті, його можна назвати просто - аферист. Особливо в цій ситуації цікаво на яких умовах "глава" неформального об'єднання Гочак підписував меморандуми про співпрацю з українськими міністерствами та чи знали в міністерствах що СКУМО - незареєстрована? Або він обманював органи державної влади?
Питань виникає маса. І як "президент" (тобто, в даному випадку, неофіційний лідер) незареєстрованої організації міг позбавляти права голосу делегатів через те що їхня організація позбавлена реєстрації, або спочатку планувалася як неформальне об'єднання. Питань багато, в тому числі і головне: чи було СКУМО, або ми всі брали участь у самопіарі однієї старіючої (за мірками молоді) людини?
СКУ (Світовий конгрес українців), від якого номінально в 2013 році  СКУМО відокремилося, тим не менш, підтримувало Гочака. Два роки поспіль форум відвідувала перший заступник організації пані Ярослава Хортяні. У цьому - секретар Стефан Романів. Тому саме до СКУ виникло два звернення від учасників з проханням прокоментувати ситуацію і сказати чи надають вони підтримку Гочаку.
У першому листі, автором тексту якого є я, задавали тільки питання. Але був і більш радикальний варіант
Підписи збирали до з'їзду СКУ в Мадриді. У підсумку обидва листи, в сумі, підписали представники 12 країн діаспори, плюс гості форуму - громадяни України. Але в Мадриді ті хто брав на себе зобов'язання з передачі, зробити це змогли лише на словах. Отримавши лише обтічну і незрозумілу а, головне, неофіційну відповідь. Тому 5 жовтня я та Ілля Лукаш в Києві зустрілися з директором представництва СКУ в Україні Сергієм Касянчуком, якому передали обидва листи з пояснювальною запискою. Ще два примірники, на яких пан директор розписався в отриманні, залишилися у нас.
PB122201
Звернення в організацію було подано в Україні. І за статтею 20 закону України "Про звернення громадян" відповідь має бути дана протягом місяця. Термін закінчився 5 листопада.
Проте відповіді немає. На електронні листи ніхто не відповідає, по телефону в офісі кажуть що відповіді у них немає і нічого сказати з приводу звернення вони не можуть. Тобто, фактично, СКУ порушило закон України!
Так, на жаль відповіді немає, та, напевно, це той випадок, коли відсутність відповіді - теж відповідь. Пан Гочак після форуму продовжив роздавати "подяки" і піарити себе в "Фейсбуці". Він був учасником зборів СКУ в Мадриді. І активно робить вигляд що нічого не трапилося. Те ж намагаються робити і в СКУ. Залягти на дно і перечекати поки спаде хвиля обурення. А ну як забудуть?.. Я не забуду точно. І, сподіваюся, що я не один. Питання в тому чи буде молодь діаспори тепер об'єднуватися і на яких умовах - відкрите.
P.S. Я розумію що цим постом я заважаю пану Мирославу Гочакові. І на форум (якщо він буде) навряд чи мене запросять. Але у мене і немає бажання знову мовчки створювати декорації для піару пана Гочака. А зробити щось корисне в цих умовах - неможливо. Сама думка про співпрацю з брехуном - мені огидна. Я розумію, що, можливо (якщо записи вдасться викликати резонанс), викличу невдоволення в СКУ. Що, безумовно, куди небезпечніше. Так як у цієї організації, на мою думку, є важелі навіть для того щоб заборонити мені в'їзд на Батьківщину -в Україну. Але я приймаю ці ризики і вважаю що варто ризикнути якщо є хоча б невеликий шанс щось змінити в кращу сторону.
Я сподіваюся, що колеги-журналісти з України не дозволять замовчати цю історію. І, в разі заборони мені в'їзду в Україну, також додадуть ситуацію розголосу. Саме гласність може вирішити такі проблеми.
Подяка тим хто дочитав запис до кінця.
Слава Україні!

Featured Posts from This Journal

  • Два забытых миллиона

    В этом году второй раз пытаюсь найти работу в Киеве. И пока, как и год назад, не очень удачно. Материал который представляю вам готовился для…

  • Марш за сором. Марш за совість

    Сьогодні в центрі Москви я кричав: "Слава Україні!" і у відповідь натовп громадян Росії, росіян, серед яких, напевно, було і багато…

  • Файна країна моя Україна

    С 18 по 27 августа в Тернопольской области прошёл Форум украинской молодёжи диаспоры, в рамках которого состоялось несколько мероприятий –…

Profile

djohnni
djohnni

Latest Month

November 2016
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel