?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Рівно тиждень тому я повернувся з мандрівки  Україною, яка була присвячена до мого дня народження. Цей матеріал спочатку я писав для одного з великих українських сайтів, але, виявилося, що не потрапив у формат не те що сайту, але навіть блогу на цьому сайті. Тому матеріал публікую тут. З невеликими виправленнями. Аудиторія стала менше, але я радий кожному читачу та відгуку.
Сьогодні вашій увазі пропонується друга частина розповідей про мандрівку. Нагадаємо, в першій я зустрів терористів з ОРДЛО, мало не зіткнувся з Лукашенком в Білорусі, поїв картоплі і перетнув кордон Білорусі та України.
Україна
У Чернігові я був перший раз в житті і майже відразу мене наздогнала декомунізація. Щоб обміняти гроші я зайшов в банк на вулиці Щорса. А, судячи по чеку, вийшов з банку на... вулицю Івана Мазепи. Виявилося, офіційно назву вулиці змінили, а ось таблички поки залишили. Що, звичайно, для туриста складно.
Чернігів мені запам'ятався великою кількістю несимпатичних мені голубів, симпатичних парків і фонтанів, але після Білорусі вразив своєю недоглянутістю.
Один з головних підземних переходів у місті, який веде до Червоної площі, практично позбавлений сходинок. Як свідчить оголошення, ремонт тут повинен був початися ще в другому кварталі 2016 року. Але до сходів не дісталися, хоча парк "100 метрівку", що поруч, вже ремонтують…
P7252388
До речі, на самій Червоній площі стоїть мобільна бібліотека, ось тільки вона, судячи з оголошення "тимчасово не працює у зв'язку з реконструкцією сайту". Правда, можливо, причина криється в іншому: мужик, який красується на цій бібліотеці, програв вибори. Навіщо тепер вкладати в населення?.. Вибори пройшли.
P7232365
З пам'ятників в Чернігові здивувала табличка, яка повідомляла що на цьому місці розташовувався готель, де зупинялися Тарас Шевченко і російський поет Пушкін, і пам'ятник воїнам-афганцям: на колесі воїн висить вниз головою. А на його ногах сидять голуби (втім, птахи живі і композиція непостійна).
P7262394
У Чернігові мені розповіли, що є тут і зарплати 1700 гривень, хоча, судячи по автомобілях, є й люди з більш високим доходом. Не дарма тут розташований "Золотий пляж".
Але, на пляж ходити можуть всі, а недавно його навіть обладнали майданчиками для пляжного волейболу.
Головної мети проект досяг саме в Чернігові - 24 липня я прокинувся в цьому місті, постарівши на рік, а, значить, свій 26 день народження я зустрів в Україні. Відзначив день народження прогулянкою по місту і походом в кіно з прекрасною супутницею - не пафосний, але далеко не найгірший день народження.
Проте мандрівки був далеко не кінець. У вівторок автобус віз мене в столицю - місто Київ.
Столиця зустріла спекою і... "православним хресним ходом" авторства РПЦ (УПЦ) МП, який якраз до середи дійшов до Києва. Незважаючи на те що з 2012 року я не вважаю себе прихожанином РПЦ, і раз на рік намагаюся їздити в єдину в Росії церкву УПЦ КП в місто Ногінськ (недавно єпархію позбавили старого будинку, та й з нового збираються виселити), пропустити розрекламоване шоу я не міг. Тож ми з другом спробували потрапити на "ходу".
Хоча по телевізору колеги повідомляли, що на вході будуть перевіряти документи і громадян інших держав не пустять, ми з Хрещатика увійшли на обгороджену територію спокійно, навіть сумки у нас дивитися не стали. Народу на горі виявилося трохи і, що здивувало, більшість з тих хто зустрівся, говорили українською...
У Михайлівського собору нам довелося вийти за огорожі і знову зайти у фунікулера. І тут уже народу було менше, а перевіряли ретельніше. У глибокій кишені сумки навіть знайшли презервативи і висловили повагу за те що захищаюся.
20160727_133013
За дні в Києві я встиг скупатися в Дніпрі, сходити вночі через ліс і цвинтар в районі станції Лісова на озеро, і... відвідати приймальню Верховної Ради, кабінет міністрів і міністерство молоді та спорту.
Незважаючи на те, що за офіційними даними, в 2010 році 1,93 мільйона громадян Росії в якості своєї національності вказали "українець" і наша російська діаспора найбільша в світі, в Росії, тим більше зараз, ми якщо і потрібні, то як об'єкт для уваги спецслужб . Типовий українець з України про те, що в Росії є українці, як правило, теж не знає. Не чути і щоб український уряд про нас згадував. У Верховній Раді є ціла міжфракційна група «Світове українство», яке очолює депутат Іван Крулько. Але, і тут, якщо судити з офіційних заяв, група працює з українцями ЄС, оминаючи українців Росії.
Можливо, своїми зверненнями я трохи нагадав владі про те, що українці в Росії існують і наше життя не так вже райдужно. Втім, судячи з ажіотажу, який викликав мій російський паспорт в приймальні Ради, громадяни Росії до них заходять не часто. А розмовляють українською ще рідше.
Але, крім нагадування про українців Росії, мої звернення, звичайно, стосувалися ситуації в так званих "Світовому конгресі українців" та "Світовому конгресі українських молодіжний об'єднань". Про цю ситуацію я неодноразово писав.
Втім, з відповідями на публічні звернення мені поки не дуже щастить. "Світовий конгрес українців", який, за українським законодавством, повинен був мені відповісти протягом місяця, відповідав цілих 7 місяців і 6 днів, відповіді від російського депутата я чекаю з квітня. Що, до речі, ще раз підкреслює схожість української офіційної діаспори та російської політики, яке я вперше зазначив, коли в Одесі від учасників форуму тікав так званий "президент СКУМО" Мирослав Гочак. Подивимося, як з дотриманням законів у українських міністерств і депутатів. У міністерстві молоді та спорту обіцяли дати відповідь 11 серпня, тобто вже завтра.
20160728_134401
Останнім українським пунктом у мандрівці стало місто Західної Слобожанщини, особливе для мене місто – Харків.
Харків став першим українським містом, який я відвідав. У 2012 році ми з моїми одногрупницями місяць вчилися тут за обміном в ХНУ ім. Каразіна. Тож цей приїзд до Харкова я присвятив спогадам - дійшов до університету де навчався, до гуртожитку, де ми жили. У ньому тоді жили лише студенти з країн СНД і Африки і мої одногрупниці були єдиними дівчатами на весь гуртожиток! Але в цей раз, не встиг я підійти, як з гуртожитку назустріч вийшла красива чорношкіра дівчина. Вочевидь, дещо все-таки змінюється…
Не змінюється правда кількість російської мови в мовленні харків'ян. Якщо Київ в цей раз здивував якраз тим, що я майже всюди чув українську, то в Харкові як оголошення, так і розмови, в більшій мірі, були не державною мовою. Тільки в одному з ресторанів швидкого харчування мені весь-таки відповіли українською...
20160730_141101
Згадав і ще одну історію. Тоді в 2012 я вирішив відправити додому сестрі листівку, привітати її з 14 днем народження. Зараз сестрі 18 5. Листівка все йде. Чи прийде  колись до адресата? ..
20160730_174837
Харків весь перекопаний, але кількість військових на вулицях уже не кидається в очі так, як два і навіть рік тому. Зате в очі кидається порожнина стадіону "Металіст". Хоча клубний магазин ще працює, відомий колектив в чемпіонаті України вже не грає, а сама арена, на якій не так давно проходили матчі Євро-2012, особливо в спеку, складає враження вбитого мамонта. Сумне враження.
P7302414
З не самими веселими думками я сідав в автобус, який повинен був відвезти мене із Західної Слобожанщини в Східну - до Воронежа. Як виявилося, це була найважча частина подорожі.
На кордоні ми простояли 7 годин. Хоча особливих претензій, по меньш, до нашого автобуса і його пасажирів, ані в українських, ані в російських прикордонників не було. Просто черга – ми були восьмим автобусом на кордоні. На щастя, вночі на вулиці було свіжо, до не щастя, виходити туди було проблематично, а в автобусі було дуже душно. Пот всю ніч тек з мене річками, спати було неможливо, а кінця кордону не було видно.
Автобус був російським, а вели його два близнюка. Які, як з'ясувалося з їх розмови з дамою, яка приєдналася до нас десь між Україною і Росією, до іноземців ставляться вкрай скептично і, крім рейсів до Харкова, їздять в ОРДЛО.
Хотілося б вірити що в жарт, але коли на кордоні наші водії побачили машину з номерами Австрії, вони стали обговорювати що занадто там добре живуть люди, і потрібно б "повторити як діди"... Ніч ставала ще більш запеклою.
Після того як пройшли російський кордон і вийшли з пункту контролю, мене вразили переповнені сміттєві контейнери і сміття, яке лежало скрізь. Розумію, що 7 автобусів. Але в Білорусі, пам'ять про яку ще була свіжа, уявити таке було складно.
P.S. Позавчора, в першій частині своєї розповіді, я порівнював зупинки у Гусь-Хрустальному і Костюковичах. Так ось, в Гусь-Хрустальному сьогодні зупинку знесли. Хоча ще тиждень тому, коли я її фотографував, її фарбували. Вочевидь, цільове витрачання бюджетних коштів...
20160809_153213
У заключній частині розповіді про подорож проекту #26вУкраїні читайте про те, як ми розмовляли в Воронежі українською, поході на занедбаний міст та поїздці в місцеву "Рубльовку". Сподіваюся, вам було цікаво. Далі буде...

Featured Posts from This Journal

Profile

djohnni
djohnni

Latest Month

November 2016
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel